Ця сторінка вичитана
Людей у залі, страти ждуть вони,
Їх очі кровожерні — жертви, жертви
Чекають…
Камеристки
Боже, змилуйся над леді!
Мельвіль
Спокійно! Йде вона!
ЯВА ШОСТА
Ті ж. Марія. Вона по-святковому вбрана в біле, на шиї в неї, на ланцюжку з маленьких кульок — Agnus dei[1], чотки звисають з пояса; в руках у неї — розп'яття, на волоссі діадема; довга чорна вуаль відкинута назад. При її появі всі присутні розступаються на дві сторони, виявляючи глибоке горе. Мельвіль мимовільним рухом падає навколішки.
Марія
(спокійно, озираючи всіх)
Сумуєте? Ридаєте? Чому?Радійте ви зі мною: незабаром
Моїм стражданням край, впадуть кайдани,
Розвалиться моя темниця, і душа
До волі вічної полине радо.
Коли під гордим ворогом була я
В неволі, все терпіла, що не личить
Свободній і великій королеві, —
Тоді було вам плакати за мною!
- ↑ „Agnus dei“ — „ягня боже“ — овальна платівка, з одного боку якої зображене ягня з хрестом (символ Христа), а з другого — обличчя якогось святого.
