Ця сторінка вичитана
— Цілюща, благосна приходить смерть —
Суворий друг! Мою ганьбу крилом
Своїм покриє чорним… Піднімає
Зневажену людину мить остання.
На голові моїй — корона знов,
(Роблячи кілька кроків наперед.)
Як? Мельвіль тут? — Ні, благородний сер!Устаньте! Ви прийшли до королеви
На торжество, а не на смерть її.
Судилося мені неждане щастя:
Не всю мою посмертну славу ворог
Захопить, бо лишається мені
Ще друг один і одновірець мій,
Моєї смерті свідком буде він.
— Шляхетний рицарю, як ви жили
У цім ворожім, непривітнім краї,
Відколи вас відірвано від мене?
За вас моє стискалось часто серце.
Мельвіль
Лише за тебе побивався я,Що був безсилий я тобі служити!
Марія
А як Дідьє, старий мій камергер?Але, напевно, спить уже давно
Довічним сном, бо дуже літній був.
