Ця сторінка вичитана
Марія
Усе в цім світі
(Бере розп'яття і цілує його.)
Спасителю святий!
Так і тепер розкрий мені обійми!
(Повертається йти. В цю мить вона зустрічається поглядом з графом Лейстером, який мимоволі здригнувся, коли вона наблизилась, і глянув на неї… Побачивши його, Марія тремтить, коліна їй підгинаються, вона мало не падає; тоді граф Лейстер підхоплює її в свої обійми. Довго й мовчки дивиться вона на нього, йому не сила витримати її погляд. Нарешті, вона говорить.)
Ви вірні, графе Лейстер. Обіцяли
Своєю вивести мене рукою
З ув'язнення — дотримали ви слова!
(Він стоїть, мов знищений. Вона ласковим голосом каже далі.)
Так, Лейстере, не тільки волі
Чекала я від вашої руки.
Дорожчою мені зробити волю
Ви мали: спершися на вашу руку,
Радіти мріяла життю й любові.
Тепер, коли готова землю я
Лишити і блаженним духом стати,
Якому вже земна любов байдужа, —
