Перейти до вмісту

Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/230

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Спокійно бачити страшну хвилину страти?
Вона в мені збудила сором знов!..
В любовні пута перед смертю зав'язати?
…Знедолений! В жіночім співчутті
Ти вже не можеш ніжно розпливатись.
Любов ясна — не на твоїй путі,
В сталеву броню мусиш одягти
Свої ти груди! Скелею здійматись!
Не втрачуй плати за ганебне діло
І до кінця його довершуй сміло!
Замовкни, жаль! Закам'янійте, очі!
Побачити її загибель хочу!

(Рішуче йде до дверей, через які вийшла Марія, але на півдорозі зупиняється.)

Дарма! Проймає жах несамовитий,
Не можу я жахливе діло взріти,
На смерть її дивитися… Що чую?
Вже там вони… Вже під ногами в мене
Готується жахлива справа та.
Я чую голоси… Геть! Геть! Скоріше
Із цього дому смерті та жахів!

(Хоче втекти через інші двері, але, переконавшись, що вони замкнені, відбігає.)

Що? Дух якийсь тут прикував мене?
Почути мушу те, що бачити боюсь?
Деканів голос… Щось говорить їй…
Перериває… Молиться вона…