Хай той чи той палає сліпо навіть
Ненавистю, але чи можуть сорок
Обранців об'єднатись одностайно
У гнівнім упередженні?
Які давно для мене вже зловісні…
Не легко це мені — невченій жінці
Змагатися з промовцем видатним!
Коли б такими лорди ті були,
Як ви намалювали їх — я мовчки
Та безнадійно вислухала б вирок.
Та імена, які хвалили ви,
Чия вага мене розчавить мусить, —
Мілорд, я бачу — зовсім іншу роль
Вони в історії країни грають.
Я бачу: ця висока знать англійська,
Сенат величний, мов раби сераля,
Хвалили влесливо султанські примхи,
Які любив немало Генріх Восьмий,
Двоюрідний мій дід. Я бачу далі,
Що благородна ця палата лордів —
Така ж продажна, як громад палата —
Закони видає, касує, знов
Розв'язує, освячує знов шлюби —
Як володар накаже їм; сьогодні
Байстрючками принцес англійських лає,
Щоб завтра їх вінчати на престол.
