Перейти до вмісту

Сторінка:Шіллер Ф. Марія Стюарт (1941).djvu/58

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Його не зломиш… Вразили її
Слова про вирок? Бачили ви сльози
В очах її? Хоч би з лиця змінилась?
І милості не просить. Добре їй
Відома нерішучість королеви.
Що́ нас лякає — сил їй додає.

Полет
Лорд-канцлере скарбниці! Швидко зникне

впертість,

Коли позбавити її підпори.

Насмілюся сказати, помилок
Ви припустились на суді таки.
Їй слід було зробити очну ставку
Із Бебінгтоном, з Тічберном, а також
Із тими писарями…

Берлі (жваво)
Ні, сер Полет!
Ні! Рискувати цим не слід було.

Вона впливає надто на людей,
Міцна жіноча сила сліз її.
Той писар Керл на очній ставці з нею,
Коли б він вимовити мусив слово,
Що важило б їй на життя, — злякавшись,
Назад забрав би зізнання своє…

Полет
А ні, так наші недруги наповнять

Ворожими чутками цілий світ,