Ця сторінка вичитана
Британія, в новій щаслива вірі,
Віддасться знову католичці в руки?
Від тебе, любленої володарки,
Перебіжить на бік убивці Дернлі?
Чого бажають нетерплячі люди?
Тебе, живу, наступницею мучать,
Не терпиться тебе їм одружити,
Щоб рятувати батьківщину й церкву!
Хіба в тобі не квітнуть юні сили?
Хіба вона не в'яне день-у-день?
О, боже правий! Ти багато літ
Іще топтатимеш її могилу,
Хоч не сама штовхнеш її туди.
Берлі
Граф Лейстер не завжди гадав отак.
Лейстер
То правда, сам я голос подававЗа смертну кару їй; але — в суді.
В державній раді інше я кажу.
Не за права тут мова — за користь.
Боятись нам тепер її, коли
Їй Франція підпорою не служить,
Коли даруєш герцогові щастя
Руки своєї, і над краєм цим
Надія на династію розквітла?
Пощо її вбивать? Вона вже мертва!
Зневага — справжня смерть. Так бережись,
