Ця сторінка вичитана
Єлізавета
Ах, сер! Гадала, я дійшла мети,А бачу — на початку ще стою.
Хотіла я, щоб діяв тут закон,
Щоб не скривавилась моя рука.
Вже присуд є. А що здобула я?
Ще треба виконати, Мортімер!
І наказати це повинна я.
На мене — вся провина. Я не можу
Невинності подобу зберегти.
І це — найгірше!
Мортімер
Чом тебе турбує
Подоба зла, коли правдиве діло?
Єлізавета
Ви, рицарю, не знаєте життя.За вигляд судять кожного, — не за єство.
Ніхто моєму праву не повірить,
То мушу дбати, щоб у страті цій
Моя під сумнівом лишалась участь.
В непевного такого роду справах
Єдиний захід — темрява. Найгірший
Той крок, яким провину визнаєм.
Що заховав, того не загубив.
Мортімер
(намагаючись розгадати її думки)
Отож, було б найкраще…
