Сторінка:Шість Наполєонів.pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

фіртка городу. Якась спритна, як малпа, темна постать почала підходити стежкою до дому.

Ми бачили, як вона перебігла по освітленій смузі, а потім зникла в тіні дому. Настала довша павза, відтак дався чути якийсь скрипучий відголос. Відчинилось вікно. Знов павза — і злочинець вліз у вікно. Через хвилю побачили ми світло від ліхтарки. Здається, що вломник не знайшов того, чого шукав, бо незабаром світло явилося в другім, потім в третім вікні.

— Тепер підійдемо тихенько під відчинене вікно  — прошепотів Лєстрад. — Схопимо його, як зійде на діл.

Не встигли ми виконати його пораду, як злодій вискочив через вікно. Коли він підійшов під світло, що падало з вікна над брамою, ми побачили, що він несе щось біле під боком. Крадькома оглянувся. Тиша на безлюдній вулиці додала йому певности. Поклав добичу на землю і зараз почувся сильний тріск. Чоловік сей стояв до нас спиною і так занявся своєю роботою, що не помітив, як ми сунулися по траві. Як тигр кинувся Хольмс йому на карк, а ми в туж хвилю схопили його за руки і наложили кайдани.

Коли ми поклали його навзнак, на нас дивилося бридке жовте лице з викривленим від гніву рисами. По малпячому обличчю я зараз пізнав чоловіка, що його фотоґрафію ми мали.