ного прибутку, дало політичну перевагу селянам, яких у Швеції є найбільше; але безземельні, „халупники“ і ті, що живуть по наймах, не мають того права, бо їх маєток не одповідає й тим невеличким вимаганням, і вони через те не беруть участи в виборах.
Одночасно з політичним переворотом для простого народу була заведена в Швеції і Норвегії обов'язкова і безплатна наука в школах. Волості і міські управи повинні утримувати таке число початкових шкіл, щоб було в них місце для кожної дитини, не зважаючи на стать, бо на скандинавськім пів'острові початкові школи — спільні для хлопців і дівчат. Потрібні на ті школи гроші беруть з загальних податків; за науку в школі не платиться нічого і часто, коли батьки доведуть своє убожество, то й книжки і все потрібне для науки видаються дітям дурно. Через те тут ніхто не може одмовитись посилати своїх дітей до школи; і коли батьки не роблять того по добрій волі, то їх примусять, накладаючи певний штраф грішми. Такий саме штраф загрожує кожному майстрові, кожному фабрикантові, який приймає до себе дитину, що не має свідоцтва про скінчення 3-х літнього курсу в початковій школі.
У початкову школу приймають дітей од 8 до 13 літ. Курс науки в школі обіймає: читання, писання, чотирі арифметичні справи й елементарні відомости з історії та географії рідного краю. Виучують учні також і молитви, які проказують перед і після лекції. Але окремої науки релігії в початкових школах нема; науку віри хлопці й дівчата виучують аж потім, коли по скінченню школи пастор готує їх до причастя.
Учителі і вчительки селянських шкіл повинні скінчити учительську семинарію, курс якої підхо-
