Великий чоловіколюбець Франко знав і розуміє душу чоловіка і дав нам єї ярку відбитку в своїй поезії.
Богацтво образів, широка скаля почувань, сил висловів і глубина настроїв, се звичайні прикмети поетичних творів Франка особливо його лірики. Любов до народу, до працюючих людей, до краю рідного. От рідний народ:
В устах тужливий сьпів, в руках чепиги плуга,
Так бачу я його;
Нестаток і тяжка робота і натуга
Зорали зморщили чоло.
Сумує німо він, з тужливим співом оре
Те поле, оре не собі,
А сьпів той наче брат, що гонить з серця горе,
Змагатись не дає журбі.
Той наймит — наш народ, що поту ллє потоки
Над нивою чужою.
Все серцем, думками все високий
Хоч топтаний судьбою. (Наймит).
І що тільки візьмемо до рук з Франкових творів поем чи то з “Вершин і низин”, “Зівяле листе”, “Із днів журби”, “Панські жарти”, “Мойсей”, оден там великий,широкий акорд, глубина чутя. І що говорить Франко про Україну:
Її пізнавши чиж я міг
Не полюбить її сердечно,
Не відречи ся власних втіх
Щоб їй віддатись безконечно?
А полюбивши, чиж би міг
Я божую її подобу
Згубити з серця, мимо всіх
Терпінь і горя аж до гробу?
