Сторінка:Яковлів А. Українсько-московські договори в XVII-XVIII віках (1935).pdf/55

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

54

закріпити свої позиції на Україні та заразом повести рішучий наступ на її права й вольності. Рішено було насамперед вислати на Україну значні відділи моковського війська — кн. Ромодановського з Білгороду й Шереметєва з Борисова, а потім вирядити численне посольство на чолі з кн. Трубецьким „для государевыхъ великихъ дѣлъ“[1]. На розвідки й для вияснення ситуації було вислано 10 серпня 1657 р. стольника Кікіна з наказом, щоб він зручною аґітацією серед старшини, козацтва й міщанства підготовив ґрунт для посольства Трубецького й для запровадження царських воєвод. Кікіну довелося бути свідком першої Ґенеральної Ради 26 серпня 1657 р. в Чигрині, на якій було прочитано договір 1654 р., прийнято зречення молодого Юрія Хмельницького й доручено тимчасово гетьманський уряд Ів. Виговському. Звістка про цю Раду викликала велике незадоволення в Москві, де, видко, чекали на особливе „челобиття“ про дозвіл на обрання нового гетьмана, на чому опісля так настоював московський уряд, хоч така вимога не відповідала умовам договору 1654 р. Внаслідок цього цар вислав до Виговського нового посла, Артамона Матвєєва.

Матвєєв привіз царську грамоту Виговському, в якій його іменується ще писарем, рівнож і Матвєєв підчас пересправ уперто іменує Виговського — писарем. Передавшя царську грамоту, Матвєєв зробив таку заяву: „В царскій грамоті стоїть, що Б. Хмельницький, коли був ще живий, писав із послом Тетерею до царя про те, щоб цар повідомив, з ким він бажає замиритися: з королем польським чи з королем шведським, і з ким бажає вести війну. Отже цар тепер наказав, щоб В. З. вислало до шведського короля посольство і схилило короля до миру з царем, коли король не замириться, то В. З. піде на нього війною. Коли стало відомо, що Б. Хмельницького не стало, то цар наказав їхати до В. З. з своїм милостивим словом і „для своихъ государскихъ великихъ дѣлъ“ ближньому бояринові кн. Ол. Трубецькому та окольничому Б. Хітрово, та думному дякові Л. Лопухінові. Виговський повинен до їх приїзду зібрати до Київа всіх полковників і по 5 козаків із кожного полку, а також наготовити для бояр, воєвод і війська харчі й підводи. Козацькі посли, П. Тетери з товаришами, просили, щоб цар вислав поміч проти ворогів, і от цар наказав кн. Ромодановському й Шереметєву з кінним і пішим військом іти на Україну. Якщо по містах нема харчів, то цар наказує, щоб були зібрані „хлібні запаси“ й заготовлені підводи. Далі, Матвєєв розпитував про зносини з сусідніми державами, про готовість поляків і татар до війни та ин. Потім знову перейшов до справи відносин В. З. й Москви: він заявив, що м. Бихів „здался через гетмана Б. Хмельницкого, а вел. г-рю они на вѣчное подданство не присягали и въ Быховъ государскихъ людей не пущаютъ“… На цьому, на жаль, переривається цей документ. Редакція т. IV Актів Ю. і З. Россіи, де цей документ надруковано, пояснює, що документ уявляє лише уривок статейного списка посла Матвєєва, а саме два зшитки, під ч. 3 і 6, і що цих зшитків було більше (Док. ч. 15, стор. 21 і сл.). Ця примітка дуже важлива, бо вона дає право припустити, що саме з послом Матвєєвим було прислано з Москви так звані „царські пункти“,

  1. Акты ЮЗР, т. XI, Додаток 2.