56
Виговського[1]. Але справа з затвердженням Виговського на гетьманському уряді не була ще остаточно полагоджена і тому Виговський в листопаді 1657 р. вислав до царя посольство на чолі з осавулом Миневським, якому доручив сповістити царя про обрання та просити підтвердження, а для прийняття присяги вислати свого відпоручника. Грамотою з 30.IX.1657 р. цар сповістив Виговського, що для цього висилається на Україну боярин Хітрово[2]. Прибувши на Україну, Хітрово сам від себе розіслав запрошення на Раду, яку сам же й призначив у Переяславі на 25 січня 1658 р. На цій Раді Виговського втретє було обрано на гетьмана. Не вважаючи на те, що вибір ніби то зміцнив становище Виговського, загроза домашньої війни з партією Пушкаря й Барабаша, яку підтримував московський канцлєр Алмаз Іванов, була настільки ще реальною, що Виговський змушений був, як і передбачала Москва, піти на дуже значні уступки та прийняти, хоч і з застереженнями, нові „пункти“, що їх привіз Хітрово.
Ці „пункти“ чи статті є другим проєктом договору, що його запропонував Виговському цар. Про зміст другого проєкту довідуємося з наказу посла Хітрово[3]. Цар наказував: 1) оголосити його волю, щоб у Чернігові, Ніжині, Переяславі й по инших містах, „гдѣ пристойно“, були воєводи й московські залоги. Наказувалося Хітрову намовлятя гетьмана й полковників прийняти цю умову й наводилися такі арґументи: воєводи будуть городи (фортеці) будувати, відати „осадних“ людей і суд над ними чинити „вашим правом“, гетьман і полковники будуть відати козаків і суд по військовому праву чинити, а в містах по їх праву будуть відати міщан війти та бурмістри. 2) Які побори були наперед цього: подимне та з оренд, і ті побори збирати в містах до царського скарбу й давати на військо, коли піде на службу, а також і московським залогам, що будуть при воєводах, та на військові видатки (цей пункт відповідає п. 3-му першого проєкту). 3) В городи й повіти білоруські, як Вільно, Троки, Орша, Мінськ, Борисів, Слоним, Волковиськ, Гродно, козакам „не ходити і жадних сварок не чинити, а мешкати по тих містах, які будуть призначені з царського наказу“. 4) Щоб військо було готове по весні виступити проти поляків. 5) Коли до шведського короля послів ще не післано, то післати, щоб нахилити короля до миру з Москвою. 6) Щоб Бихів, який „сдался на имя ц. В-на“, а також Чаус, який близько що Могилева, були передані до Московського царства й козаки з них виведені (про Бихів згадувалося в п. 6 першого проєкту). 7) Щоб були видані всі московські збігці-селяни, що втекли до Стародуба й сіверських міст. 8) Щоб „француза“, монаха Данила, який тепер скинув чернечу рясу, було віддано Москві, коли він появиться на Україні. 9) Щоб гетьман надалі не писався „вільним підданим“, а просто „підданим“, як писався Б. Хмельницький, та щоб у листах до хана гетьман іменував себе „підданим ц. в-ва“. Нарешті Хітрово мав наказ вимагати ствердження договору 1654 р. В наказі було наведено повний текст цього договору в редакції 27 березня 1654 р., себто в тій редакції, яка була передана через послів Богдановича й Тетерю.
