Сторінка:Янсон Г. В пітьмі. 1929.pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

всі старі, досвідчені шахтарі, і вони могли збагнути всю величину нещастя. Ніхто з них не промовив жадного слова, та мозок їхній працював із надзвичайною швидкістю, щоб знайти якусь змогу порятунку. Як за умовним знаком, повернули вони назад і побігли знову. Там далі лежав бічний хідник, що завертав у давно покинуту штольню. Звідти був пробитий другий хідник в правому куті до головної штольні. Можливо, пощастить досягнути її через бічний хідник раніше, ніж його охопить полум'я. Люди бігли, рятуючи своє життя. Кілька лямп згасли від різкого протягу, та на це тепер ніхто не звертав уваги. Аджеж навколо горіло досить ясно, щоб бачити дорогу. Та й жах загострив їхній погляд. Здавалося, що вони могли бачити крізь гірські маси. Вони бігли напівзігнуті, і серце їм стукало, немов хотіло вискочити.

Коли вони саме хотіли звернути ліворуч від головної штольні, назустріч їм кинулись робітники третьої зміни. Зчинився тиск і дика плутанина. Залунали люті вигуки, аж поки знову все потонуло в безнадійному розпачі.

„Залишіть но. Даремна річ“, — почувся глибокий голос із третьої зміни.

Люди не хотіли вірити. Дехто протискувався назад серед тих, що повернулися, і вони зупинилися лише тоді, коли побачили якогось робітника, що його вели під руками двоє людей. Робітник був непритомний і йшов у напівсні. Він упав би, якщо б його ті двоє не підтримували.

Не було сумніву: він пробував дістатися через штольню до хідника і майже був задушений копальняним газом. Сумно й мовчки похилилися голови.

Якусь мить всі стояли непорушні. Здавалося, немов би мозок їхній перестав працювати, і вони почували від цього справжнє полегшення.

63 чоловіка, що зібралися коло входу в узькій хідник, були майже всі старші люди або люди середнього віку, що добре знали свою професію. Ілюзії, що їх,