Сторінка:Янсон Г. В пітьмі. 1929.pdf/124

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

звичайно, ще багато інших. Для її палкої фантазії здавалося все можливим. Старший інженер при мені зробив їм коротку доповідь про наслідки пожежі в копальні. Він говорив чудово й цілком переконливо висвітлив справу з усіх боків. Цю доповідь, як тільки йому дозволить час, він обов'язково повинен трохи переробити й умістити в спеціяльний часопис. Це ж бо його спеціяльна галузь“!

Старший інженер, отже, довів, що через пожежу припинився доплив свіжого повітря в головну шахту. Копальня залишається без кисню, бо його пожирає вогонь, а саме звичайний процес горіння. Шкільний учень нижчої кляси може збагнути це. Але ви гадаєте, що їх можна було переконати. З таким самим успіхом можна було промовляти до каміння. Вони були товстолобі й не хотіли зважати на жадні розумні докази. Вони чимраз настирливіше вимагали рятункових заходів. Нарешті нам не залишалось нічого іншого, як показати їм двері“.

„Ви цілком певні того, що там усі мертві?“

Голос барона проти його волі пробренів із відтінком гострої догани, що останніми днями помічалася нераз в його голосі.

„Бережіться, щоб вас також не захопив цей настрій“, — зауважив директор примирним тоном, який виразно свідчив, що останні події й на нього справили сильне вражіння. — „Нещастя справді досить велике, і ми не повинні збільшувати його, скоряючись хвилевим імпульсам. Нам треба разом триматися й один одному допомагати. Для цього ми й призначені тут… Та й цілком неможлива річ, щоб хтось міг би залишитися живий більш як двадцять чотири години в копальні, відрізаній морем вогню від зверхнього світу“.

„Отже, не можна припустити, що… як би це сказати… щоб дівчина мала будь-який ґрунт для своїх тверджень? Аджеж наше підсвідоме почуття таке багате на загадки, що їх наука ще не розв'язала, і навіть були випадки…“