Промисловість давала мільйонам єдиний, хоча й убогий, хліб. Для барона, з його сентиментальною вдачею доброзичливої людини, для цілого світу цей арґумент був вирішальним.
Останньої ночі в бочку з порохом впала запальна іскра. Старий юрист, що голосував на зборах акціонерів, прибув до міста й виїхав негайно до копальні. Влада, що коритися їй був обов'язок кожного лояльного громадянина, вимагала докладніших відомостей про „катастрофу“ та її причини, хоча для справи це й не мало значіння. Старий юрист знався на тому, як зібрати інформаційний матеріял і в якій формі доповісти його вищому начальству; отже ні правління, ні він не мали причини почувати себе неспокійно. А як йому дали зрозуміти, що справою зацікавився сам реґент, то він у вірнопідданім запалі негайно поспішив сюди, щоб на місці особисто довідатися про становище. Серце йому билося швидко, коли він їхав до копальні. Що особливо він має зробити, то це висвітлити справу так, щоб вона була ясна до дрібниць високоповажному батькові країни. Думаючи так, він навіть легко всміхнувся. Його доповідь, звичайно, проредагує шеф експедиції, а, може, й сам міністр виявить йому свою пошану й власноручно викреслити кількоро фраз із доповіді. Якраз тепер, коли щодня чекають радісно для цілої країни видатної події в королівській родині, було б зовсім недоречно хвилювати його величність такими невтішними відомостями.
Старий пан зігнав з уст усмішку. За такої події людині його становища не личить виявляти недоречної веселости навіть один на один. Він вступив у кімнату директора з серйозною, майже суворою міною судді.
Директор поставився до його приїзду з помітним занепокоєнням, про це ясно свідчив вираз його обличчя. Не досить того, що спершу на його шиї посадили цього
