Сторінка:Янсон Г. В пітьмі. 1929.pdf/163

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вимову їх ніхто не міг зрозуміти. Після того він у супроводі двох уповноважених пройшов до призначеної для нього коляски. Кілька хвилин пізніше оздобленими вулицями проїжджала довга низка колясок. За старим звичаєм публіка висловлювала подяку звичайно з непокритими головами, махаючи хусточками й вигукуючи ура; але цього разу коляска котилася проміж мовчазних і байдужих мас населення. Лише де-не-де помітні були слабі спроби виявити належну пошану.

Прапорова алея кінчалася по той бік мосту, потім почалася брудна дорога, що вела до копальні. Його королівська величність, не звернувши уваги на холодну байдужість населення, — вона була ще замала порівняно з величиною міста, — знизав плечима. Безрадісна околиця була йому не довподоби. Адьютант, що сидів напроти принца, усміхався йому підбадьорливо, але всередині він кипів гнівом на „народ“ за його поводження, за брак вдячности й прихильности. Він почував себе глибоко ображеним за королівську родину.

Біля входу на терен копальні знову майоріли прапори. Назустріч високому гостеві вийшов директор на чолі групи святочно зодягнених інженерів. Конторський персонал і кілька робітників утворювали задню групу. Його королівська величність торкнувся губами поданої йому на срібній таці склянки, прослухав увічливо промову директора й подякував кількома ласкавими словами.

Але в почеті прокинулись тривожні передчуття. Панство побоювалось не дощу, що навис у повітрі, а чогось, що ще не набрало певної виразної форми. Всіх опанувало невиразне почуття страху перед юрбою робітників, що стояли далеко позаду на полі, а особливо перед відвідинами бараків, що входило в заздалегідь призначену програму, змінити яку ніколи не погодився б його королівська величність.

Кілька інженерів і службовців проїхали вперед автом, щоб переконатись, чи все для відвідин гаразд