поліційна команда утворювала шерегу, а по дорозі стояло кількадесять дітей і жінок. Всі були чисто одягнені й тримали себе тихо.
Його королівська величність перейшов через передній майданчик ще в приємному зворушенні, очевидно, маючи намір ощасливити своїм відвідинами ще одну родину. Шеф контори похапцем кинувся вперед і став поперек дороги. Він знав, що порушує етикет, але цього вимагали обставини. Адьютант відразу зрозумів, що тут не все було гаразд.
„Хороба, ваша королівська величність“, — прошепотів він у ясновельможне вухо.
Невиразне бажання заховати надалі цей рідкий щасливий настрій примусило високого гостя відступити на бік. Але він хотів упевнитись у своїй здогадці й тому глянув запитливо на свого супутника. Цей зрозумів його й звернувся до сусіднього з ним добродія від управління копальні. Випадково це був той самий інженер, що мав грубий голос. Він жалкуючи знизав плечима. Адьютант з його здібністю робити швидкі висновки побачив, що дальші відвідини небажані. Він показав угору на похмурі дощові хмари, що загрозливо звисали цілий день. Його королівська величність недоречно зрозумів цей рух.
„Так, так, звичайно“, — сказав він і рішуче пішов угору східцями.
Адьютант глянув знову на інженера, що лише хитнув головою. Адьютант, помітивши, що його королівська величність знову пішов, кинув на інженера гнівний погляд. І він потрапив мимо мети, бо інженер ніколи не ставав на позицію оборони; при своїй енерґійній вдачі він визнавав виключно напад і тому крикнув услід адьютантові в якнайбрутальнішій формі:
„Але ж про відвідини більш, ніж одної робітничої родини, ніякої мови ніколи не було“.
Присутні обмінялись повними значіння поглядами, жваво розпочали балачку, швидко її закінчивши й давши
