Сторінка:Янсон Г. В пітьмі. 1929.pdf/174

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

людина, але при тому й уперта, і ця упертість зростала разом із схвильованням.

Коляска котилася тепер вулицями, вкритими не дуже численними, але лояльними бюргерами, що стояли під дощем, розкривши парасолі. Настрій його королівської величности пом'якшав, і, коли коляска проїжджала вбраною прапірцями алеєю, він привітно кланявся обабіч. Генерал непомітно моргнув адьютантові, і той тихо зідхнув із полекшею.

Призначеної години його королівська величність уже був на обіді, що його влаштувало місто на честь високого гостя. Місцеві газети повідомляли, що він увесь час був у найліпшому настрої.

Там на полі юрба через дощ швидко розійшлася. Спілкові об'єднання, що прийшли з міста, щоб засвідчити своє співчуття братам гірникам, знову поверталися назад. Населення бараків теж поверталося до своїх помешкань.

Брак витриманости, непевність, що ними визначалося поводження юрби, зникли. Натомість холодна, майже продумана мовчанка створювала особливий контраст проти гармідеру, що недавно панував.

Всі чоловіки, жінки, навіть діти ясно побачили, що власний крик про допомогу й захист був марний. Як завжди, так і тепер вони мусили свою справу взяти до своїх рук.

***

Барон і старий юрист мовчки повертались на копальню. Ніхто, очевидно, не помічав їх обох. Думаючи за прогулку минулої неділі, барон мусів знову й знову дивуватися з постійно мінливих і різноманітних настроїв, що керували юрбою. Проходячи так серед мовчазних роздратованих людей, що кудись мандрували важкими кроками, зажурено й урочисто, немов похоронна процесія, барон відчув неминучість нових вибухів.

Вже наступний день приніс новини. Ткацькі варстати на великих міських прядивнях зупинились; на обох