світових машинобудівельних заводах робітники покинули працювати, скрізь позакривались фабрики, навіть трамвай припинив рух, бо всі його робітники одностайно не з'явилися на роботу. Вони пояснювали, що стати на цей шлях примусило їх співчуття до своїх покривджених і зневажених клясових товаришів. І, справді, вони говорили правду. Копальня, що з її глибини трудящі руки добували вугілля, яке живило тисячі машин, стала осередком пошести, звідки хороба загрожувала цілій країні.
Здавалось, ніби робітництво раптом втратило голову. Що це могло втягнути все робітництво в карколомну авантуру, про це ніхто не думав. Власне, ніхто більше не запитував про причини, всі цікавились виключно наслідками. Ці останні були досить дошкульні й псували кров. Ціни на вугілля йшли вгору й загрожував брак палива. Наближалася зима й злидні… Люди, що лише за чутками знали ці явища й для них вони ніколи не мали практичного значіння, ці люди найдужче лютували. Вони звикли мати все за гроші й нічого більш не вимагали, крім постійного права купувати. Тепер вони цілком втратили рівновагу, коли купувати було неможливо. Гроші, ця єдина надійна проти всякого лиха зброя, несподівано втратили свою силу, — вони не мали жадної вартости. Вже одне це було нечуване. На погляд усіх цих людей страйк був не тільки цілком безглузда витівка, але передовсім безглуздий напад на суспільство, безглузда несподіваність проти осіб, що не звикли ні голодувати, ні терпіти будь-яких неприємностей, бо вони могли все купувати за гроші.
Супроти них, що тепер так енерґійно вимагали відновлення „ладу“, стояли маси, що їх не раз соціяльна несправедливість штовхала на незрозумілі й непередбачені вчинки. Холод і злидні для них не були щось невідоме. Навіть за найщасливіших випадків їм в очі часто-густо заглядали нестатки, їхнє становище було таке непевне, що настрій якогось підприємця або коньюнктурні коливання на світовому ринку могли штовхнути їх в обійми
