Сторінка:Янсон Г. В пітьмі. 1929.pdf/179

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

проти незчисленної маси великих і малих брехень! Чи не жалюгідною виглядала б поруч них ця єдина правда?“

„Я говорю серйозно“, — з доганою в голосі сказав барон.

„І я також“, — відповів ласкаво старий юрист. — „Ні, мій молодий друже, ми робимо найрозумніше, коли припускаємо, що існує багато правд, які мають різну вартість і різний життьовий вік. Я помічаю, що ви заклопотані тим, що зараз сталося. Але дозвольте признатися вам, що всі мої симпатії неподільно на боці тих, хто найменше завинив. Але, хто вони є, я не можу вам сказати“.

Він подумав хвилину й потім довав: „Анатоль Франс в якомусь із своїх творів висловився так: — там, де буржуазія переховує свої дурні й жорстокі забобони, у робітництва там іще велике порожнє місце. Я не хочу твердити, що воно завжди так буде, але ці слова досить знаменні. Ні буржуазія, ні робітництво покищо не доросли до того, щоб керувати суспільною машинерією. Так, звичайно, ви хочете сказати, що тепер здебільшого сама буржуазія творить історію. Але подумайте ви трохи глибше й ви побачите, що ви далеченько трималися від справжньої дійсности, лише офіційно розглядаючи її. Насправді лише урядовці й військо роблять справу. Насамперед для задоволення буржуазії, але не тому, що буржуазія їм потрібна, а якраз навпаки, тому що вони потрібні буржуазії. Якщо робітники згодом так посунуться вперед, що посядуть місце буржуазії або разом із нею матимуть владу, то урядовці так само, як і раніш, керуватимуть апаратам. Якщо буде військо, воно так само, як і тепер, за наказом муситиме втручатися. Ми й військо завжди боронили те, що існує, та, власне, і існує лише те, що є, на протязі всіх часів воно міняє лише свою форму“.

Вони вже прийшли на перон; поруч нього стояв потяг.