Сторінка:Янсон Г. В пітьмі. 1929.pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Поранений пройшов повз купи трупів і наближався до червоного світла.

Цілий коридор був усіяний трупами. Він зупинився аж тоді, коли спека стала така сильна, що він не зважився вже йти далі. Коли пітьма його вже не гнобила, він відчув благодійний спокій. Його думки стали ясні й логічні, бо він знайшов нову вихідну точку для них. Він добре розбирався в копальні і це одне вже було для нього відрадою й будило надію на порятунок. Для нього ще ніщо не було втрачене. Аджеж він ще жив і був цілий серед цієї руїни. Він нарахував число забитих у хіднику на добру сотню й міг ясно уявити, як їх спіткала їхня доля.

Тут працювали поруч три зміни. Дві інші зміни працювали за перегородкою з купи вугілля 10–16 метрів завтовшки. Цю масу вугілля треба було усунути, лише три великі стовпи мали залишитись, щоб підпирати стелю.

Поранений похитав головою з особливою усмішкою, згадавши про це. Вони рубали й свердлили з обох кінців — ці сто п'ять чоловіка. Вугілля з гуркотом падало на землю, його накидали на вагонетки й відвозили… Раптом хтось гукнув на ґвалт. Рискалі й лопати покидано, в страшенному хаосі всі кинулись униз хідником. Потім стався вибух, байдуже хто, чи що спричинило його, факт, що він стався. В одну мить перестали всі сто п'ять чоловіка жити. Але полум'я, що враз спалахнуло, бушувало в хіднику, захопивши передніх, відкинувши їх на бік, і з громом тріюмфу, що затрусив копальню в самих підвалинах, полетіло просто до головної штольні. Об її задню стінку полум'я розбилося на тисячу стріл, що сичали, блищали, гасли й знову займались. Поранений був поза межами полум'я й бачив це все. Він уявляв разом із 62-ма іншими, що на цьому край. Але копальня була повна пальних газів — адже робітники завжди скаржились на погану вентиляцію — і всюди лежали грубі верстви вугільного пилу. Спека, що