Сторінка:Янсон Г. В пітьмі. 1929.pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

що був у силі зламати пару ребер або ж розтрощити щелепи. Удар влучив, очевидячки, несподівано добре, бо тиск на шиї послабшав, а коліна на грудях простяглися в страшних корчах, що перейшли також на нього та примусили і його скорчитись. Він почув глухе падіння й підвівся, гордий своєю силою і влучністю.

Його тріюмф п'янив його, він прагнув нової боротьби, бувши твердо переконаний, що знову переможе. Але пітьма заважала йому зараз же відшукати ворога й розчерепити йому каменем голову. Він мусів обмежитися тим, що помацав ногою землю там, де, на його думку, приблизно мав лежати божевільний. Та, крім грудок вугілля, що посипались на бік, не знайшов нічого. Це його розлютило, він не довіряв своєму чуттю й поширив круг своїх дослідів. А нога його натрапляла все таки лише на грудки вугілля. Цей незаперечний факт відібрав йому певність, і він обмірковував, чи не було-б найрозумніше присісти на землю й облапати руками. Він стиснув їх завзято в кулаки і зібрав усі сили, бо тепер хотів напевно дізнатись, де лежав його ворог.

Тієї ж хвилини засвистіла важка грудка саме над його головою й безшумно впала недалеко на землю. Ледве отямившись від здивовання і зміркувавши, звідки йде напад, почув він нові шматки вугілля, що летіли неймовірно швидко один за одним. Поранений притулився до стіни й зщулився, як тільки можна.

Коли напад минув і просвистіла остання грудка вугілля, поранений почував себе, як на половину побитий. Тріюмф попередніх хвилин минув, а разом із ним минула й зненависть до божевільного, що перехитрив його. Вмить зрозумів він своє становище і холоднокровно підводив підсумки.

Він був замкнений у копальні, що палала, і до найдальших штолень дійде полум'я, звичайно, за якийсь час, якого заздалегідь передбачити він не міг. За товариша мав він божевільне створіння, що його мозок