Сторінка:Янсон Г. В пітьмі. 1929.pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

копальні і мусів зносити всякі можливі муки, чекаючи на порятунок, був мертвий. Звичайно, він умер з голоду або від затруєного повітря. Я може його з'їло полум'я. Його труп лежав десь як невідома маса, або його попіл розвіяв протяг із шахти. Він знайшов невимовну розраду в цій думці і все ще сміявся, хрипло й уривчасто, але задоволено, вмовляючи себе.

Але потім корчі стягнули йому нутро. Роздумуючи, він забув про тиранські накази свого тіла й нічого не жував. Він скорчився в муках, почуваючи, як тупими ножами якісь незграбні руки пороли його нутро. Звалився на землю. На щастя міг дістати штайгерову куртку, його рот невпинно тягнувся до неї, і незабаром він уже тримав шматок її між зубами.

Голодні муки трохи вщухли, як тільки піднебіння почало виділяти слину й можна було ковтати. Він міг знову думати і в його очах знову показався розумний блиск.

Так лежачи й задоволено ковтаючи, поглянув він на трупа.

Він помітив тепер, що одна рука мерця, може, та, якою він тягнув його хідниками, була без м'яса. На голій кістці не було ні одного мускула, що колись її вкривали.

Його очі в задумі насупились. Що це мало значити? З якої причини був труп від плеча до долоні покалічений?

В цю ж мить почув він позаду довгий, розпачливий рев. Він затремтів з переляку і почав слухати, але, зрозумівши причину, не здивувався й не злякався. Він не був сам, божевільний жив, підкрадався хідниками, чатував на поворотах.

Рев наближався й міцнішав. Раптова, незбагненна сполука вражінь нагадала пораненому, як він раз замолоду брав участь у полюванні на вовків. Виття там у пітьмі було зовсім подібне до шаленого виття оточеної вовчиці, коли вона помітила, що її малят