справи. В голові шуміло йому ще від зусиль зрозуміти заплутані директорові описи. Вони заповнили ввесь час подорожі, і барон признався, що він зрозумів із цього не більше за те, що досі знав. Маса технічних подробиць, обчислення коштів, іхнє відношення до коливянь на світовому ринку, все те, що, як казав директор, треба було передбачити й запобігти, крутилося йому й досі в мозку.
„А робітники“? — запитав себе барон трохи згодом. Зразу ж хлюпнула хвиля нових обчислень і порівнянь коштів за тонну англійського або американського вугілля, залізничих тарифів і пароплавних фрахтів, портових витрат і мита за парові крани і т. д. Пам'ять директорові опанувала невичерпний запас цифр, він був до певної міри сам жива таблиця і використовував свої знання, як рахункова машина з ґарантованою точністю.
Довідавшись про все, що хотів знати, барон запитав знову про життя й відносини шахтарів, але тут директор зробив здивовану міну.
„Що це обходить акціонерів?“ — сказав він майже нетерпляче.
Барон не запитував більше, і подорож тривала далі в мовчанці. Молодий чоловік добре помітив підозрілий погляд свого супутника, в якому було видно занепокоєння й зневагу. Цей погляд викликав у нього певні побоювання, і під його впливом він постановив відшукати в місті перший готель. Він відчував непереможну потребу самотности, щоб все обміркувати; в нього прокинулась думка, що, мабуть, він узявся за непосильну роботу.
Ця думка не покидала його. Несподівано йому пригадався хитрий і люб'язний усміх банкіра, на який голова відповів злегка підморгнувши. Спочатку він не звернув на це уваги, але в зв'язку з доповіддю директора і… Барон підвівся із свого крісла, що голосно заскрипіло. Молодий чоловік не приховував більше свого незадоволення, мабуть, через те, що його сподіванки не справдились. Коли він приїхав, ніщо не зраджувало, що
