Сторінка:Янсон Г. В пітьмі. 1929.pdf/82

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

проти доброго тону, ба він справив би навіть благодійне вражіння.

За кілька кроків барон знову заспокоївся. Його супутник ішов попереду й відчинив двері. Барон оглянувся ще раз і помітив тепер, що вони досі були в приватнім директоровім помешканні. Огорожа довкола піщаної площі була з високих планиць із залізними кінцями. Площа була велика, очищена від сажі й вугільного пилу; з одного боку, був будинок з приватним директоровим помешканням і діловими приміщеннями на першому поверсі. Під сходами з гарним залізним поруччям, що його мосяжні ґудзики вилискували на сонці, лежав величезний дог. Собака витягався ліниво, а ланки ланцюга дзвеніли.

Барон вийшов через двері в штахетах і опинився враз у тому чорному. Ріжниця була така велика, що він мимохіть зупинився й оглянувся здивовано. Минула добра хвилина поки він зібрав докупи свої вражіння, На великому просторі, також огородженому штахетами, все свідчило про зразковий порядок і зразкову дисципліну. Барон згадав, як часто йому доводилось чути про педантичну точність управління. Він догадувався, як потрібні були ці властивості, і він переводив погляд з одного предмета на інший. Машинові будинки виглядали чепурно, майже привітно і справляли дуже солідне вражіння. Швидко погляд барона перекинувся з мертвих речей на живі. Кілька робітників заходились коло спускового коша. Вони працювали тихо і справляли вражіння слухняних автоматів, що їхній механізм ще функціонує, але непомітно зіпсувався. Один інженер і три старші робітники керували, даючи знаки й тихі вказівки.

Дійшовши до шахти, барон зустрівся з поглядами, що виразно казали: „чого шукає тут цей блазень у своїм гарнім одязі?“ Він збентежено поглянув на старших робітників, але вони відвернулися й не звертали на нього уваги. Неприємне почуття все зростало. Адже