промисловість різних країн. Скрізь і всюди лише відсотки й числа.
Слухачі оточили колом їх обидвох, а декілька газетних кореспондентів, що їх також запрошено на сніданок, записували слова. Промисловість і батьківщина, — ці слова часто повторялись у маленькій промові, що її виголошував шеф контори, заохочений мовчазною похвалою оточення. Часом згадувано і господа бога, але лише мимохідь. Промовець був людиною вузьких, але ясних поглядів і справляв сильне вражіння. Його велике фахове знання, майже вченість, імпонували всім. Проти цих так пильно зібраних фактів не можна було аж нічого сказати. А коли тих 294 під землею замінено відсотками від усіх гірників цілого краю, число ставало таке мале, що нічого страшного й несправедливого в їхній долі не було… навіть якщо вони загинули. До цієї справи повертались дуже часто. Напевне, багато з них розчавлено або задушено, але скільки? Шеф контори держав одну колону своєї статистики відкритою, щоб там помічати невеличке зростання відсотка. Ходило тільки про одну десяту частину, якщо взяти на увагу число всіх робітників у краю.
В цьому було щось відрадне. Хоч які пригноблені сиділи панове за сніданком, все ж вони відчували полегшу від нікчемности цієї цифри. Вони вбивали собі її в тямку, вона містила в собі певного роду оборону. Бо що їм треба буде боронитися, розуміли всі. Їм ще не поставлено обвинувачення, але на це вони повинні бути приготовані. Начальство мало в цій справі спільний інтерес, що закреслював грубою рисою всі ріжниці в думках і поглядах.
Шеф контори мав упоратися з газетними кореспондентами. Його статистика надавалась найкраще до того, щоб саме йому їх доручити. Досі він обробив лише двох, але з післяобіднім потягом чекали знову на кількох, і було відомо, що, крім того, вже прибули два інші. Замість шукати начальства вони вибрали інший шлях і ходили там на полі, між тими, що чекали.
