Їхня присутність була загрозлива й означала контроль, якому фахівці не радо хотіли б піддатися.
„Соціял-демократи“, — казав шеф контори, що бачив з швайцарської кімнати, як вони із своїми бльок-нотами ходили від групи до групи.
Обидва кореспонденти, з яких один належав до газети, що була під керівництвом депутата й шахтового акціонера, усміхнулись. Але вони були такі самі люди, як ці інженери й конторські службовці, що нікому не дозволяли втручатися до своєї роботи. Вони виразно дали зрозуміти, що не мають наміру вислухувати будь-які зауваження щодо свого фаху і що вони до певної міри солідарні з обидвома чужинцями, хоча їхнім життьовим завданням було поборювати їхні погляди.
Шеф контори перервав свої міркування, але він був старий і впертий — дехто називав його грубим і зарозумілим — і бурчав щось про газети взагалі і про певні газетні витівки зокрема. Він не вдавався в дальші пояснення, бо перший інженер, обпершись на шахтарську лямпу, демонстрував якнайдокладніше маленьке поліпшення, що він винайшов. Обидва кореспонденти посміхались увічливо й робили знову свої помітки. Шеф контори бурмотав щось про модні речі і розгорнув нову сторінку в своїй статистиці. Там стояло чорним по білому, що витрати на тонну вугілля збільшились цілком непропорційно проти чистого прибутку. Крім збільшення заробітної плати, він мав також про це графічну таблицю — приписував він це недбайливості законодавців, що запобігали ласки в мас замість дбати про інтереси промисловости й вітчизни. Кореспонденти записували всі цифри, щоб у разі потреби могти покликатися на них.
Барон ходив довкола й мовчки прислухався до неголосних розмов. Він був задуманий і міркував про різні погляди, що тут виявлялися. Крім того, огорнули його неприємні здогади, якесь побоювання, що цей клубок суперечних інтересів, які він бачив за оцими словами й жестами, утруднять йому його завдання.
