Сторінка:Янсон Г. В пітьмі. 1929.pdf/99

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Тимчасом члени рятункової експедиції працювали жваво й пильно коло входу до шахти. Їх було 20 інженерів, конторників і робітників, дібрані люди, що рвались до роботи і що їхньої енергії ніщо не могло спинити. Їхній риштунок був якнайкращий. Вони були навчені на тих шахтяних катастрофах, що постійно повторювались. Їхні апарати були досконалі. За годину по їхньому приїзді стояли чотири чоловіка з норецьким риштунком, готові спуститися в шахту. Їхня відвага й відданість були, безперечно, величні. Для цих молодих людей з того боку кордону було питанням чести зробити неможливе. Блиск їхнього геройського вчинку впаде на цілу націю, і вони хотіли показатися гідними похвали.

Вітання перевищило всі їхні сподіванки. Їхній приїзд — це була щира братня рука чужого народу, і її прийнято з щирим подивом і глибокою вдячністю. Ці двадцятеро відчули це й кинулись рішуче на всі труднощі.

Перший спуск був без наслідків. Кисневий резервуар провідника зіпсувався — і треба було якнайскорше повертати. За цією розвідкою перших героїв спробували й інші по черзі своїх сил. Вони були день і ніч у дорозі, але над цим не задумались ні хвилини. Вони хотіли допомагати й рятувати, але подолали лише свою власну втому, а це й так був уже хоробрий вчинок. Їхній приклад електризував. Чоловіки довкола них набирались завзяття, струшували пригноблення, що охопило їх після катастрофи, і почали шляхетне змагання, підчас якого трохи не сталося нещастя. Ніщо їх уже не лякало. О першій годині ночі 40 відважних чоловіка були напоготові пожертвувати своїм життям.

Вони вели жорстоку боротьбу колб шахти і в шахті. Скоро кілька чоловіка з непритомними очими і задухою в грудях вийшли з глибини, десяток інших рвалися стати на їхнє місце. Єдина думка захоплювала всіх. Кидали слова, гідні увічнення, і знову їх забували. Бажання допомогти сяяло з усіх очей, і, аж коли бліде світання зашаріло крізь брудні вікна машинового