натуралїстами. У вступі до своєї збірки заявляли вони, що працї оголошені разом, злучені одною ідеєю, мають одну фільозофію. Заявляли при тім, що приготовані на всякі напасти злої віри і несьвідомости, до яких призвичаїла їх принагідна критика. „Нашою метою — мовили — є заявити публично куди хилять ся наші симпатиї і які наші лїтературні тенденциї“.
Вираз „тенденция“ був тут трошки не на місцї, бо, як звісно, натуралїзм визначав ся тим, що вирікав ся всяких тенденций. Його окликом був предметовий опис житя, такого, яким воно показуєть ся в дїйсности, без нїяких вигладжувань, без нїяких заслон; в ньому мала бути тільки — гола правда. Придивляючись пильно житю, натуралїзм звертав особливу увагу на такі його сторони, яких доси під впливом облуди, утертих поглядів і т. и. не порушувано, які стояли до того часу поза лїтературою. Тим способом кинено богато сьвітла на ті обяви людського житя, які стидливо, а радше облудно виминано, хоч вони мали перворядне значінє. Особливу вагу поклав натуралїзм на фізиольоґію, без якої не може нїяк обійти ся психольоґія. За тим пішла поблажливість для деяких обявів людського житя, більше людський погляд на деякі відносини, одиницї, верстви і в тім власне лежить тенденция, якої в иньшому значіню, вистерігав ся натуралїзм. Відносини в подружю, становище женщини, доля упавших знайшли в натуралїстичній школї докладне виясненє, часто незвичайно гуманне, поглублене знайомістю людської природи і социяльних відносин. Всьо темне, поминене, погорджене, понижене, знайшло в натуралїстах найгорячійших своїх оборонцїв.
