Цю сторінку схвалено
— 86 —
на завсїгди. Матиме ганьбу на собі, ходити-ме з пятном ганьби, виключать його з товариства! А тої зимної крови, того холоду не буде мати, знав се, чув се. Та чей-жеж був відважний, коли хотїв битись!… Був же відважний, коли…
Нагло одна гадка стрілила йому до голови і навіть не докінчила ся в його мозку; рознимаючи широко рот, всадив глубоко дуло, аж по гортанку…
Коли слуга прибіг на голос вистрілу, застав пана мертвого горілиць. Струя крови забризкала білу картку паперу на столї і отворила велику червону пляму під трьома словами:
„Отсе моє завіщанє…“
_-_05.jpg)
