Сторінка:Ґю де Мопасан. Дика панї і иньші оповіданя (1899).pdf/101

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
ЖЕБРАК.
 

Хоч тепер був бідак і нужденний на тїлї, колись знав він лучші часи.

Коли мав пятнайцять лїт, переїхав йому віз ноги на гостинци, що йшов до Варвіль і зробив його калїкою. Від того часу ходив по жебрах, швендяючи по дорогах, дворах і загородах і гойдаючи собою на кулях, що підносили його рамена майже до висоти уший. Його голова неначе втискала ся межи два горби.

Його найшов в рові в передодень Всїх Сьвятих сьвященик з Білєт і охрестив Миколою Всїхсьвятим. Він ріс з милостинї ближних, а про якесь лучше вихованє не було у нього і мови. Одного разу перебрав в горівцї мірку, і се було причиною його калїцтва. Від того часу став жити прошеним хлїбом, був волокитою і посьміховищем, та не вмів нїчого більше робити, лише простягати руку.

Давнїйше баронова Даварі відступала йому до спаня якусь буду з соломою, біля курника на фільварку, що граничив із замком. В часах великого голоду мав він певний кусник хлїба і склянку овочевого напою в кухни. Часто дісталось йому кілька су від старої панї,