Найбільше признанє між натуралїстами, перше по Золї, здобув собі власне Мопасан, оголосивши в „Les Soirées de Médan“ прекрасну новелю „Boule de suif“ (Кулька товщу). Подїя оповіданя відбуваєть ся в часї францусько-пруської війни в маленькому місточку на півночи Франциї. Почтовим возом їде численне товариство зложене з місцевого аристократа з жінкою, кількох більших підприємцїв з жінками, милосерних сестер, богатого републиканця і „кульки товщу“ (так називаєть ся публична дївчина). Подорож відбуваєть ся зимою. Дорога зла, край знищений, не можна нїгде навіть їсти купити. Товариство не хоче перебувати в воєннім окрузї, тому їде до Гавру, звідси до Анґлїї. Розмова не вяжеть ся, бо всїм доскулює голод. Крім „кульки товщу“ не має нїхто нїяких припасів живности. Просити її, щоби відступила поживи, не випадає; всї знають хто вона. Коли одначе вона сама відступила їм поживу, кидають ся усї на неї і їдять лакомо. Навязуєть ся розмова, а героїня заховуєть ся підчас неї з великим тактом. Тимчасом пробувають до малого місточка, де почта змінює конї. На нещастє стоять там Прусаки. Пруський офіцер, переглядаючи папери подорожних, кидає оком на „кульку товщу“ і переказує через слугу, щоби йому піддала ся, інакше задержить цїле товариство. Героїня відкидає пропозицию обридливого Прусака з обмерзїнєм. Товариство симпатизує зразу з нею, та коли офіцер не звертав паперів, відмовляє її, щоби покорила ся для добра иньших, для добра Франциї… Дївчина отягає ся, вкінцї піддає ся і дилїжанс іде дальше. Товариство не дивить ся тепер на дївчину, поводить ся з нею згірдливо, а згодом з'їдає
