ласо закуплені в місточку припаси. Дївчина не їсть нїчого; вона занята увільненєм товариства, не мала часу купити собі їсти. Її нїхто не частує… Глуху мовчанку в дилїжансї серед темної ночи переривають лише краплї дощу, що бють о шиби, та тихі сльози погордженої…
Такий зміст першої новелї Мопасана; відтодї нїхто не випередив його до смерти; він усе стояв перший по Золї.
Того самого року (1880) оголосив Мопасан збірку своїх поезий п. н. „Des Vers“ (Вірші). В них виступила в повнїй силї незвичайна вразливість автора, живе чутє, але заразом і велика дразливість. В поезиях показав ся він відразу великим майстром форми; та не вкрилось і те, що не лїрикою здобувати йому славу. Від того часу він і не оголошував більше поезий друком. Цїлу свою силу звернув на новелю і тут створив собі справдї величавий памятник. Твори сипали ся одні за другими. Р. 1881 появив ся „Дім Теллїе“, 1884 р. „Сестри Рондолї“, 1885 р. „Казки дня“, „Казки і новелї“, „Пан Паран“ „Bel Ami“. „Bel Ami“ однотомова повість, належить до найлїпших праць Мопасана. Зміст її вирваний живцем з париського бруку. Тло повісти — сучасне. Головний герой Дюруа то знаменитий тип пересїчного Француза, що добиваєть ся кариєри. Жіночі постатї, особливо панї Дюруа і панї де Марель змальовані також прекрасно. Отся повість перекладена на нашу мову, дала би вірний образ таланту і способу писаня Мопасана.
По повісти „Bel Ami“ оголосив Мопасан 1887 р. „La petite roque“, 1888 р. „Pierre et Jean“ і величезне число дрібних образків та новель, друкованих головно по часописях (осо-
