|
Я любив її шалено! В чім причина любови? Чудно се: не бачити на сьвітї нїчого більше, тілько одно єство, не мати в голові нїчого більше, тілько одну гадку, в серци одно бажанє, а на устах тілько одно імя; імя, що виходить безнастанно з глубини душі, мов вода з жерела, що підходить до уст, вимовляє ся, повтаряє ся, та шепоче ся без упину, наче молитву.
Не буду розказувати вам нашої істориї. Любов має її однїсїньку, все ту саму. Я стрітив її та й полюбив. От і все. Я жив цїлий рік її любощами, в її обіймах, її поглядом, її одежею, її мовою, окружений, звязаний та полонений усїм, що від неї походило, так, що я не знав, чи робить ся день, чи ніч, чи я мертвий, чи живий, чи находжу ся на сїм, чи на тім сьвітї. Ось вона й умерла. Як? Не знаю, зовсїм не знаю.
Одного вечера вернула домів перемокла; рано вже кашлала. Кашлала з тиждень, вкінци лягла.
Як воно було дальше? Не знаю. Лїкарі приходили, записували, відходили. Як принесли лїки, сидїлка зготовляла для
