Сторінка:Ґю де Мопасан. Дика панї і иньші оповіданя (1899).pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виникла проблема з вичиткою цієї сторінки
— 37 —

на поезия тої найсердечнїйшої, найнїжнійшої піснї.

І він сказав собі: „Може бути, що Бог творить такі ночи, щоб украшати людську любов!

І забрав ся геть від тої пари, що проходжувалась дальше, нічого не підозріваючи; але перед його душею встало знов питанє, чи не грішить він тепер перед Богом? Невже-ж Бог справдї заказує любитись, окружаючи любов таким очевидним блеском?

Він втїк переражений і засоромлений, як чоловік, що втиснув ся до храму, хоч входити в нього не мав нїякого права.