піддавала ся тому чуству, чуєш, два роки; вкінци улягла, стала блудною женщиною.
„Про нього — нїколи не вгадаєш хто він. Дванайцять офіцирів окружало мене безпереривно, ти сам назвав їх моїми трабантами.
„Шкода твого труду — шукати за ним: отче, скинь з серця ненависть. Зробив, що всякий на його місци зробив би, врештї я певна, що любив мене.
„Тепер збери ся на увагу. Одного дня ми умовили ся зійти на острівци — знаєш його добре — зараз за млином. Я мала підплисти, він мав ждати в лозах до вечера, щоб нїхто нас не бачив. Ледви я причалила до берега, розсунули ся гіляки і ми побачили Пилипа, твого ординанса. Я скрикнула з переляку, видячи, що нас відкрили; він — мій любовник — казав менї вертати домів і лишити його з ординансом.
„Я вертала вплав; по дорозї мало що не втопила ся. Я була сильно переконана, що наступить щось страшне.
„За годину Пилип був в передпокою. Сказав: „Служу вам, панї, колиб вам випало переслати листи.“ Спродав ся, купив його мій любовник.
„З того часу носив мої листи, приносив від нього. Тревало то два місяцї. Мав у нас довірє, таке, як і в тебе.
„А тепер слухай, отче, що дальше стало ся. Раз на тім самім острові я здибала ся знов з Пилипом. Нїхто не ждав мене. Пилип заявив, що все викриє, скоро не віддам ся йому.
„Отче, отче! великий страх, труслива боязнь опанувала мене. Я бояла ся твого гнїву, певна я була, що вбєш мого любовника. Може й
