Сторінка:Ґю де Мопасан. Дика панї і иньші оповіданя (1899).pdf/75

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 61 —

Коли станув перед ліжком покійницї, схопив її руку і цїлував довший час. Відтак вибіг мов шалений.

Лїкар замовк, а в кінци докинув:

„Се найцїкавійша пригода в подорожи, яку знаю.“

Одна жінка прошептала пів голосом:

„Я се дуже добре розумію: Обоє були… були…“

Але не могла довше говорити, бо розплакала ся. Коли змінено розмову, щоб її успокоїти, вже не знала, що хотїла сказати.