Сторінка:Ґю де Мопасан. Дика панї і иньші оповіданя (1899).pdf/80

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 66 —

Директор вязницї пішов в свояси, а кухонний хлопець з княжої палати мав обовязок: кримінальникови заносити полуденок і вечерю. Кримінальник анї в снї не думав утїкати.

Раз якось в кухни забули за нього. Він прийшов собі смирно до кухнї і забрав свою пайку. З того часу ходив він уже щодня сам за харчом, а опісля таки столував ся в купі зі службою і згодом гет заприязнив ся з цїлою службою. По обідї ходив собі на прохід до Монте-Карльо. Часом вступав до касина і тогдї ризикував пять франків на рулєту. Як виграв, то заходив до першорядної реставрациї на вечерю. Опісля вертав до криміналу і щільно замикав за собою двері. Все приходив на ніч до хати. Се дуже дивувало сусїдів.

Трибунал знов зробив сесию і ухвалено вигнати злочинця за границї держави.

Вирок оголосили йому, а він зложив таку деклярацию:

„Ви дуже дотепні. Що-ж я маю тепер почати? У мене нема способу до житя, нема родини… яку я дам собі раду? Був я засуджений на смерть, ви полишили мене при житю, — я мовчав. Ви засудили мене на дожизнену вязницю і передали дозорцеви, відтак забрали його, — а я все мовчав. Нинї виганяєте мене з вітчини. Але того не буде! Я злочинець, ваш кримінальник, бо ви мене засудили, — і я остану таки тут!“

Найвисший трибунал судовий був тою деклярациєю оголомшений. Князя огорнув великий гнїв і він наказав кінчити справу. Сяк чи так, аби раз був спокій!

Трибунал знов почав радити. Ухвалено зробити кримінальникови предложенє: 600 фран-