запропонував їм по представленю морожене у Тортонїя. Вони сидїли кілька хвиль, коли він замітив, що якийсь пан при найблизшім столї вдивляє ся уперто в одну з його сусїдок. Вона виглядала засоромлена, занепокоєна і спустила вочи. Наконець сказала до мужа:
— Глянь, як той чоловік вдивляє ся в мене! Я його зовсїм не знаю. Ти його знаєш?
Муж, що нїчого не замітив, піднїс вочи і сказав:
— Нї, не знаю.
— Молода женщина повторила трохи усьміхнена, трохи загнївана:
— Се менї дуже не мило; той чоловік псує менї гумор, менї не смакує морожене.
Муж здвигнув раменами.
— Ет, що там! Як би прийшло ся занимати усїми стрічними влїзливцями, то й кінця не дійшов би.
Але віцеґраф встав нагло. Він-же не міг дарувати, щоби той незнакомий псував комусь морожене, на котре він запросив. Отже против нього була вимірена оскорба, бо через нього і для нього товариство увійшло до каварнї. Длятого справа ся обходила тільки його. Приступив до незнакомого і сказав:
— Вдивляєте ся в дами в такий спосіб, якого я не можу стерпіти! Будьте ласкаві, перестаньте!
Той відповів:
— А ви звольте полишити мене в спокою!
На те віцеґраф вицїдив крізь зуби:
— Уважайте, пане, а то змусите мене, що переступлю границї!
Другий висказав тільки одно слово, обидне слово, що залунало від одного кінця каварнї
