до другого і змусило гостий до наглого руху, неначе всї були напружені. Хто сидїв відвернений плечима, звернув ся лицем, иньші підняли голови; три півколеса обернули ся на закаблуках, як кружок; обі панни, що сидїли при касї, підскочили на своїх кріслах і звернули ся цїлим туловом, як два автомати послушні тому самому механїзмови.
Настала велика тишина. Потім нагло залопотїв у воздусї сухий лускіт. Віцеґраф вибив противника по лици. Усї зірвали ся, щоби їх роздїлити. Вони обмінялись картами.
Коли віцеґраф вернув до дому, проходив ся якийсь час великими кроками по кімнатї. За-надто був роздратований, щоби міг об чім-небудь думати. Одна гадка метушила ся в його умі — „поєдинок“, — хоч гадка ся не ворушила в нїм ще нїяких вражінь. Він зробив те, що зробити був повинен; показав ся тим, яким повинен був показати ся. Будуть про нього говорити, будуть хвалити, будуть благожелати! Повтаряв голосно говорячи так, як се звичайно говорить ся в великім збентеженю ума:
— Що за брутальний чоловік!
Опісля сїв і зачав роздумувати. Мусїв до рана найти собі сьвідків. Кого мав вибрати? Шукав найвисше поставлених і найславнїйших людий в крузї своїх знакомих. Наконець з'упинив ся на маркізї де ля Тур-Нуар і полковнику Бурден; великий пан і військовий, склало ся гаразд. Назвища їх будуть у дневниках. Завважав, що хоче пити і випив три склянки; потім зачав знов ходити. Чув у собі великан-
