Сторінка:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Грекам як цїлком відповідне дїйсности — майже те саме, що басен Середземного моря. Про иньші европейські краї знано дуже мало; на північ від Чорного Моря тягнули ся сарматські степи геть аж до казочних „ріпейських“ гір, а цїкавість, що є з другої сторони сеї природної границї, мусїла сама з себе уставати; хоч навіть пітаґорейська школа, до якої причисляли ся Парменїд, Плятон та Арістотель, доказала кулястість землі, так що нїякий образований Грек, бодай у IV в. пер. Хр., не сумнївав ся про ту правду, то таки удержав ся сей хибний погляд, що тропічний пояс наслїдком горяча, а оба полярні пояси наслїдком зимна незалюднені, а навіть неприступні. Чогож мали люди шукати в тих негостинних околицях? Що сьмілі моряки в старинї, Фенїкійцї та Картаґінцї, справдї мали ширший сьвітогляд, те може бути певне; вони вже дуже вчасно відважили ся виплисти поза Гераклеві стовпи на бездорожний океан, щоб привозити цину зі східної Анґлії та бурштин із нїмецького побережа, а часто здогадують ся, що у них бували ще більші заходи. Очивидно згадка, що коло 600 р. пер. Хр. египетський король Нехо велїв оплянутв Африку фенїкійським кораблям, єсть одинока і не можна таїти сего, що проти можливости такого великанського чину в такій давній старинї також дещо відзиваєть ся; однак один нїбито важний доказ проти сего, який нам подає Геродот, що записав сю подїю, є для нас радше потвердженєм. Йонський історик, що цїлком не вірив у круглість землї, кпить собі з оповіданя про подорож, що нїби-то в полудневій Африці бачили сонце на півночи, в се-ж виходить консеквентно з основних відомостий з математичної ґеоґрафії. Гідні уваги у всякім разї недавні викопалини Бента в полуднево-африканськім краю Машона, бо з них мусимо здогадувати ся, що фенікій-