tugalliae regibus serenissimis repertis insulis ac regionibus“. Оба ті твори походять іще з 1523 р.
Коли ми говорили про деякі безпосередні наслїдки повороту „Вітторії“, то мусимо конечно звідати ся за „Трінїдадом“, що зістав далеко поза Індийським океаном. Знаємо, що він був розсох ся і треба було його направити, а коли то стало ся, він знов виплив на море. Одначе страшні бурі не позволяли йому плисти дальше, і він бачив, що нема иньшого ратунку, як схоронити ся на березї Жільольо. Дійшло навіть до того, що звернено ся до неприхильних Портуґальцїв із просьбою о поміч, а начальник корабля казав перевезти тих, що ще жили спершу на остров Тернате, опісля ж, по кількох місяцях на Банда, розумієть ся, не в багато иньшiм характері, як полїтичних вязнїв. Також на Маляцї і в Кочінї придержувано їх довго, аж вкінцї призволено малому останкови на поворот. Але і ті мусїли ще в Лїссабонї оставати кілька місяцїв під сторожею, і лише трьох людий побачило знов Еспанїю; так із 239 початкових учасників сеї великої працї відкрить мусїло 218 людий жертвувати тій високій цїли житє, а принайменче свободу.
Здається нема в тім нїчого незвичайного, що таке велике дїло, як при тодїшнім станї річи „подорож довкола сьвіта“, вимагало численних жертв; противно, моглоб скорше дивувати те, що така подорож взагалї вдала ся. Минуло більше як пів столїтя , заки хто відважив ся повторити її, а й тодї вона цїлком не була уплянована наперед, бо анґлїйський герой на морі, Франчіс Дрек (Drake), якому се вдало ся (1577—1580), посував ся в своїх корсарських походах проти Еспанцїв усе дальше і дальше на захід, аж у кінцї оплинув цїлу землю. Вже в 17 в. втратило виконаннє сеї найбільшої навтичної задачі багато з свого первісного постраху, коли моряцька технїка і знаннє поступили
