вперед, а нинї вже не належить подорож довкола сьвіта до трудних річий, колиб її навіть перебувати в цїлости водою.
Приходимо тепер близше до тих спорів, які природно мусїли повстати між Портуґалїєю й Ecпанїєю, що до посїдання Молюків. Портуґальцї поcїдали їх фактично, Еспанцї зробили несподївано замах на те посїданнє, а загоріла конкуренція обох народів вибухла сильним полумям. Одначе не прийшло до воєнної стрічі, лиш старано ся в дипльоматичній дорозї полагодити справу. В цьвітнї і маю 1524 р. станула тзв. „Рада в Бадахоц“ (Junta); коло сього міста на мостї над граничною рікою Кая, зійшли ся делєґати обох держав і радили над докладним уставленнєм сеї граничної лінїї, яку вже фактично, потягнено в Тордезіллясї. Одначе вони не мали достаточних астрономічних і ґеоґрафічних підстав до сеї цїли, і ту обставину хотїли використати обі сторони для своїх особливих цїлий. Портуґальські комісарі означили ріжницю в довжинї між Корінними островами і Зеленим рогом на 137°, а еспанські на 183°. Такі противности не дали погодити ся, і рада розійшла ся, не дійшовши до нїякого результату.
На сам перед відплила еспанська фльота під Ґарсією Хофре Де Льоайза (Loaysa); вона мала великий ладунок до замінної торговлї, а до спілки приступив між иньшими дім Фyґґерів із вкладкою 10.000 дукатів. Доля одинокого корабля, що зіставав під начальством Льоайзи, дуже зміняла ся. Иньші кораблї цїлком відлучили ся і пішли своїми дорогами, а провідник мусїв усе бороти ся з противностями і перепровадив лише чотири щасливо дорогою Mаґеляна. Корабель „Сан Хаго“ під Ґуеварою (Guevara) незадовго потім занїс вітер на північ; опісля завернув ся він під впливом зимної прибережної струї з Перу попри
