кораблі, і цїла корабельна залога була би згинула, колиб її не були поратували нелюблені Портуґальцї. Недавно перед тим відкрив був Томас Де Берлянґa (Berlanga) архіпеляґ Ґаляпаґос, але дальших наслїдків сього відкритя ще не було; навіть в рр. 1546 i 1585 бачено лиш ті острови, але формально не взято їх під власть. Остров Ревілля-Жіґедос, що ще тепер належить до Мехіка, відкрив 1542 р. Руй Льонец Де Вілляльобос: у дальшій їздї плив він поміж Каролїнські та Паляосські острови, аж у кінцї станув перед тою громадою, де покінчив свою земську мандрівку Mаґелян. Вілляльобос назвав їх на честь прінца, пізнїйшого короля Филипа II „Felipinas“, і хотїв через Ля Торре передати вість до Мехіка про свої відкритя. Само з себе виходить, що знов не надармо. Ля Торре відкрив із поворотом острови Бонін (по япанськи: Бунїн-то, себто пустинні острови), але потім поплив знов на захід; не лїпше вело ся Ортiцови Де Ретес, що надав назву „Нова Ґвінея“ одному островови, який відкрив припадково. Вілляльобос піддав ся портуґальському ґубернаторови Молюкків, бо не міг нїяк злучити ся з краєм, з якого був виплив і допровадив до того, що його матрозів і вояків відставлено назад до Европи громадою. Йогож самого приймила земля острова Амбон, якого пiдсонє було некорисне для здоровля.
Аж у 1559 р. взяв ся король Филип серіозно до кольонїзації островів, названих його іменем. Не мали вже тепер чого бояти ся небезпечного опору з острова Портуґалїї. В падолистї 1564 р. виплило в тій цїли чотири кораблї з порту Акапулько, під проводом Miґyеля Льореца Де Лєґаспі, що мав під рукою знаменитого керманича Франца Андреса Де Урданета, товаришила Льоайзи. Тепер на сам перед здобуто наново Цебу; тому, що сей остров лежав за близько портуґальської Індїї,
