Сторінка:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf/109

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ємо, що Mаґелян постановив по короткій подорожі здовж берега переплисти у півперек Тихий Океан; простір мїж місцем, куди проїхав, і Перу, був також тодї ще незнаний, коли останнїй край перейшов у посїданнє Еспанцїв. Альонзо Де Камарґo (Camargo) перший дoплив до перуанського побережа в Калляо 1536 р., пливучи з Еспанії. Далеко важнїйша була подорож Сармієнта, що припадає на pp. 1579 і 1580; Сармієнта мали мів вже нагоду пізнати як досьвiдного моряка, що побіч Урданети означає найвисший стан знання навіґації у Еспанцїв у 16 ст., хоч він також був іще в тім блудї, що порядно вичищена і намаґнетизована ігла мусить вказувати докладно на північ без збочення. Те, до чого перед тим стреміли Франсіско Де Улльoгa (Ulloa) і Хуан Лядріллєро (Ladrillero), і до нїчого не дійшли, осягнув він, а власне знайшов вихід на захід від проливу Mаґеляна і переплив туди з одним своїм кораблем без усякої перепони до Европи. Натомість другий корабель загнала буря в сїчнї 1580 р. в ширинї ― 56° просто на схід, і він заплив так на Атлянтийський Океан, але не відбув сеї небезпечної дороги через пролив. Він поставив здогад, що Огненна Земля, се лиш розмірно малий комплєкс островів, а не той ґiґантичний австральський контiнент, без якого — відповідно до тодїшньої ґеоґрафії — не можна було вийти до ладу. Ми дізнали ся вже, що також Пiґaфетта був сеї гадки, що в висшій полудневій ширинї простягаєть ся довкола цїлої земської кулї широкий пояс води, замкнений в собі.

V. Відкритя та здобутки Еспанцїв та Портуґальцїв в Америцї.

Доси говорили ми головно лиш про важнїйші підприємства, що крім звичайних інтересів мали