на собі якесь висше ідеальнїйше знамя; через них розширив ся значно ґeoґрафічний виднокруг, коли не дізнав цїлковитої зміни. Однак легко пояснити, що в парі з тими великими чинами йшла ще друга дїяльність відкривцїв, яка що правда, в дечім відступала від згаданих цїлий, але має теж велике ґеоґрафічне значіннє; слїдити її подрібно подекуди трудно. Конкістадори були то по найбільшій части неспокійні люди, переняті мов горячкою жадобою золота і слави; їм залежало мало навіть на нових краях, вони більше дбали лиш про свої особисті вигоди, які мали самі й їх союзники з відкритя просторів, здобутих їх збруєю, і лиш виїмково перериває якась одна гарна черта сей майже безпереривний ряд огидних чинів, які заповняють історію нового сьвіта в першiм столїтю свого істновання. Боротьби й виправи для дoбичий подані тут лиш о стілько, о скілько історія відкрить вяже ся з ними безпосередно; усе, що належить до полїтичної історії, мусить задоволити ся що найбільше сумаричною згадкою.
Вже за житя Колюмба хотїло багато людий шукати щастя на тих дорогах, які вказав відкривець. Першу подорож, яку беремо під увагу, відбув Альонзо де Гохеда, що запевнив собі поміч двох мужів, яких ми вже ближше пізнали, космоґрафа Хуана Де ля Коза і славного Амерiґo Веспуччі. Останнїй був з дому купцем, і взагалї можемо здогадувати ся, що первісно меркантильні інтереси спонукали його до підприємства, а він опісля виробляв ся щораз більше ― якби так можна сказати ― на „фахового відкривця“. В маю 1499 р. виплив Гохеда з Кадіха, й пасатовий вітер занїс його незвичайно скоро на беріг нинїшнього Сурінаму. Їдучи попри північний беріг південної Америки, зaвважали Еспанцї у тубольцїв не без артизму будовані мешкання, які
