житю, тим разом уже не через ворожі сила природи, але радше ізза твердого серця їх власних земляків. Щоб се обяснити, мусимо вернути один крок у зад. Коли Гохеда від'їхав до Гаіті, полишив на південно-американськім березї малу залогу під командою того Франсіско Пізарро, якому опісля мала припасти сумнївна слава найуспішнїйшого, але і найлютіййшого з усїх еспанських здобувцїв. Коли минув час, який мали ждати на поворот Гохеди полишені, вони виплили до Вераґуї, а по дорозї прилучала ся до них залога якогось Енсізо (Enciso), що на власну руку хотїв грати ролю відкривця, але до того часу усе йому не вдавало ся. Між такою збираниною очайдушних сьмільчаків визначав ся зруйнований шляхтич Васко Нунєц де Бальбоа відвагою й енерґією; за се, що Енсізо його взяв у подорож з собою, відвдячив ся так, що маючи начальну власть в своїх руках, усунув його цілком від команди, і заложив на березї Вераґуї кольонїю Санта Марія дель Антіґуа (dell' Antigua). Туди поїхав Нікуеза, але Бальбоа, не хотячи відступати власти, яку собі виборов, нїкому другому, не приняв його там, хоч він був правним представителем корони. Але його скоро покинули його власні люди і він мусїв лиш із небогатьома прихильними вертати назад до Гаіті в мартї 1511 р. Його корабель був лихий, і більше нїхто не чув нїчого про нього. Бальбоа мав тепер під собою 300 жовнїрів, що правда, винятих з під права, але випробуваних і відважних; з ними взяв ся до одної роботи на більшу скалю.
Щоб мати до сього в диспозиції ще більше сил, вислав один корабель до Гаіті, але сей приїхав до берега Юкатану, і ті, що не погинули під ножами сьвященників племени Мая, попали в тяжку неволю. Однак з иньшого боку дістав Бальбоа підмогу в людях і поживі, чого навіть не сподї-
