вав ся, і тепер чув себе в силї, зачати дорогу до моря на захід; Індіяни запевнювали його, що вона єсть справдї. Дорога через вузкий край, густо зарослий, була незвичайно трудна, а коли 1 вересня 1513 відійшли від берега Караібського Моря, побачив Бальбоа перед собою аж 25 вересня з вершка гори, на яку з трудом вийшли, великанське плесо „Південного Моря“. Був се залив Сан Міґуель, на якім станули здобувцї зараз з початку, а Бальбоа зійшов у повній збруї в воду і сьвяточно заняв море і беріг „від північного до полудневого бігуна“ в посїданнє еспанської корони. Аж у падолистї розпочав ся поворот і Бальбоа по дуже щасливім виконаню пляну великанської подорожі (йому не вмер по дорозї ні один Еспанець) приїхав 19 сїчня 1514 р. знов до кольонїї Санта Марія. Багато наладований корабель золотом і перлами повіз ту веселу вість до Европи.
Але також Бальбоа не уйшов Немези. Енсізо, яким дуже зле обходив ся, наробив в Еспанїї крику, і коли в цьвітнї 1514 р. виплила з Еспанїї фльота з незвичайно сильною залогою, яка в 10 тижнїв опісля прибула перед Санту Марію, ― скінчила ся роля відкривця Полудневого Моря, хоч іще минув якийсь час, заки успокоїла ся буря, яка шалїла і нищила усе. Педраріяс Де Авіля (Avila) став намісником нової провінції Золотої Кастилїї („Castilla Aurifia“), а в його дружинї було велике число людий, визначних мечем і пером. З тих перших неодин визначив ся опісля в боротьбах середньої і південної Америки; з других назвемо Ґонцольо Фернандеца де Овієдо, що написав: „Historia general de las Indias“, і того Енсіза, якого як доброго правника назначено зверхним суддєю нової кольонїї; він пробував писати: „Summa de geografia“. Авіля не доріс був до сього відповідального місця, яке занимав, неввічливий і недовірчивий, рівно зле обхо-
