див ся з Еспанцями як і з Індіянами, але з останнїми поступив собі в нечуваний спосіб погано. На часи його правлїння припадають ті систематичні гидкі дїла, які від того часу поганять історію Нової Еспанїї; навіть при занятю Перлових островів у заливі Сан Міґуель показали ся Піцарро і його товариш Моралєс (Morales) з найгіршої сторони. Напруженнє між Авілею і Бальбоою остало таке саме, помимо проб, щоб перепровадити між ними згоду, а коли до Дарії дій шла відомість про смерть короля Фернанда, вважав се намісник за відповідну хвилю, щоб дати волю своїм почуванням. Бальбоу увязнено і в короткій дорозї засуджено на смерть; його страченнє припадає мабуть на 1517 рік. Від трибуналу, в якім засїдав побіч иньших креатур Авілї також Енсізо, тяжко покривджений Бальбою, не міг сподївати ся ласки відважний комендант наємників. Ча се стало ся справедливо чи нї, не порішене, однак ми мусимо також признати, що засуджений стратив по найбільшій части всї симпатії тим, що так поступив собі з Нікуезою, і те само собою могло бути причиною його сумного кінця.
Плян, який подав і майже перевів Бальбоа, а то закладати кольонїї також на берегах Спокійного Океана, піднято впрочім наново. В 1519 р. повстало місто Панама, одначе воно було заложене в такім нездоровім місцї, що мусіли його покинути і досить далеко від нього побудувати нове місто. Жіль Ґонцалец Де Авіля вийшов із заливу Нїкоя (Nicoya) на північ і дійшов до величезного озера, на якого березї панував могучий кацик Нїкараґуа. І озеро і край носять іще нинї назву того князя, що з охотою приняв християнство. Рівнож у 1521 р. знайшов Андріс Нїньо залив, який глибоко врізував ся в землю; сей залив названо за іменем епископа Фонзека (Fonseca); Ґонцалєц Де Авіля і Франсіско Гернандец Де Кордова, що
